Як відомо, жертв Голодомору – геноциду українського народу – вшановують щороку в четверту суботу листопада. Цьогоріч цей день пам’яті випав на 25 листопада. По всій Україні відбулися поминальні заходи. 90% українців вважають Голодомор 1932-1933 років ГЕНОЦИДОМ.

На факультеті початкової освіти було проведено лекцію-реквієм «ГОЛОДОМОР 1932- 1933. ПОСТГЕНОЦИДНИЙ СИНДРОМ» доцентом кафедри історії України Ольгою Володимирівною Скус. Присутніми на заході були куратори: Загоруйко Н.П., Байдюк Л.М., Вовкогон В.В.

У своєму вступному слові Ольга Скус зазначила: «Голод, що забрав життя мільйонів українців на початку 30-х, був третім з чотирьох кроків руйнування української нації радянською владою. Перший удар було завдано по національній інтелігенції («мозку» нації), другий – по церкві («душі»), третій – по незалежному селянству, а четвертий полягав у фрагментації нації. Голодомор  – це злочин проти людяності. На жаль світ знав про Голодомор, але, як і зараз, був просто стривожений…»

Студенти вшанували хвилиною мовчання жертв Голодомору 1932 – 1933 рр.

Віршованими рядками «Полум’я скорботи» розпочала екскурс в 30-ті рр. кривавого ХХ ст. студентка І курсу ФПО Марина Петрищенко.

Було переглянуто інформаційно-документальні відеоролики Українського інституту національної пам’яті «Голодомор. Помста за свободу»

Студентка ФПО Діана Беляєва зачитала спогади очевидців тих днів. Родини закатованих голодом – ті, хто вижив, – до кінця свого життя боялись голоду, і цей страх передали наступним поколінням. Можна говорити про те, що страх померти голодною смертю призвів до того, що в Україні досі чимало тих, хто у дилемі «хліб чи свобода» обере хліб.

Після Голодомору стародавнє прислів’я «моя хата з краю» тотожна байдужості українців – мовляв, нехай десь воюють, десь борються за людські права – зате у мене все спокійно, і я маю, що їсти, вважають деякі люди. Це і є ПОСТГЕНОЦИДНИЙ СИНДРОМ.

На завершення було запропоновано ПЕРЕГЛЯД ФІЛЬМУ «ГОЛОДОМОР 1932- 1933. ПОСТГЕНОЦИДНИЙ СИНДРОМ»