24 лютого 2022 року розділило життя багатьох українців на «до» та «після». У перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну здавалося, що ворог лізе з усіх щілин та протистояти «другій армії світу» просто неможливо. Ніхто у ХХІ ст. не вірив, що російські окупанти будуть настільки нелюдами. Кількість вбитих мирних мешканців, і не лише у результаті обстрілів, не уміщаються в голові. Свідомість намагається побудувати стіну, а розум відмовляється вірити у побачене та почуте.

  Але сьогодні українці об’єднані як ніколи – голими руками зупиняють танки та БТРи, виходять на мітинги в окупованих містах, бо покірно мовчати не вміють. Кожен українець на своєму фронті самовіддано воює за свою країну як волонтер, журналіст, хакер, кухар, водій, митець тощо. А наші захисники та захисниці – найкращі в світі!

  На жаль, війна продовжує нести горе в наші домівки, забираючи синів та доньок України. Вони кладуть на вівтар перемоги найдорожче, що є в кожного з нас – можливість жити.

  Ми ніколи не забудемо ту ціну, якою нам дається свобода, незалежність, право на життя, яке вже ніколи не стане колишнім та й ми вже ніколи не будемо, ті, що були. Ворог з кожним днем стає слабший, а дух українського народу сильніший, тому не втрачаємо віру у найкраще – у Перемогу!

Слава Україні!

Героям слава!