Як грозові хмари раптом вкривають серпневе небо, так сумні звістки приходять тоді, коли, здавалося б, нічого не віщувало лиха. До горя неможливо підготуватися, неможливо знайти слова, щоб загоїти пекучу рану вічної розлуки з дорогою людиною…
Нехай Господь прийме світлу та щиру душу Дмитра Йосиповича і оселить там, де праведні спочивають.
Царство Небесне… Вічна і світла пам’ять…
